Концепція святості у творах Зофії Коссак-Щуцької

Abstract

У статті проаналізовано один з найважливіших тематичних комплексів творів Зофії Коссак-Щуцької — концепцію святості. Письменниця відвела цій проблемі особливе місце у повісті «Сукня Деяніри», проте ідеал християнської моралі присутній у всіх без винятку її творах. Прототипом польського святого став для письменниці Петро Скарга, з яким її поєднували не тільки духовні ідеали, а й християнський літературний метадискурс. З. Коссак-Щуцька представила святість у декількох вимірах, взаємно між собою пов’язаних, — виховному земному та небесному. Водночас письменниця зробила успішну спробу представити проблему святості у глобальному вимірі. Важливим залишається біографічний чинник, оскільки З. Коссак-Щуцька на шляху інтерпретації святості опиралася на власний життєвий досвід і середовище, в якому вона проживала. Також, опираючись на досвід попередніх поколінь, З. Коссак-Щуцька змалювала образ «звичайної святості» крізь призму національної історії. Особливо промовистим стало її ув’язнення в роки Другої світової війни та перебування у концентраційному таборі, де вона свідчила про Бога своєю моральною стійкістю і людяністю. Довгі роки еміграції та соціалістичні реалії сприяли формуванню у творах письменниці образу «польського святого».