ЛОКАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: ЛЮДИНА І МІСТО ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В РОМАНІ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО «ЄВПРАКСІЯ»

Abstract

У статті проаналізовано поняття «локальна ідентичність» та визначено риси і якості, за
допомогою яких стає можливим вирізнення певної локальної спільноти з-поміж інших. Базуючись на класифікації компонентів О. Морозової та О. Улько, через ідентифікацію з якими може реалізуватись локальна ідентичність, виведено ті домінантні складові, які найбільш яскраво репрезентують локальну ідентичність Євпраксії в однойменному романі П. Загребельного.
До таких компонентів віднесено малу батьківщину (Київ), людей-сучасників головної геро-
їні, які мають певний зв’язок з рідною землею, релігійними переконаннями та догмами, особливості ландшафту і клімату, а також віру в існування міфічних істот тощо.
Виокремлено вказані вище компоненти, до кожного з них наведено приклади. З’ясовано природу двох каналів локальної ідентичності Євпраксії: позитивного та негативного. Визначено засоби підкреслення локальної ідентичності головної героїні роману П. Загребельного «Євпраксія», до яких належать прийоми антитези та порівняння.